Віктор Хомченко: Ми своєю грою заставили нас поважати.

Головна Новини / Віктор Хомченко: Ми своєю грою заставили нас поважати.

Талановитий форвард Віктор Хомченко перед візитом до рідного Луцька розповів про свій перший рік у футболці «Руху», проте чому не заграв у «Карпатах» і з котрим з тренерів йому жилось найкраще. Також найкращий бомбардир жовто-чорних прагне нарешті перервати свою суху серію, яка налічує вже сім матчів.

 

                                               ДУЖЕ ХОЧУ ЗІГРАТИ У ЛУЦЬКУ

 

Вікторе, отож, розпочнімо нашу розмову з актуальної теми. Зараз «Руху» залишилось провести лише два поєдинки у чемпіонаті, один з них у суботу проти луцької «Волині». Якщо для винниківчан це буде звична гра, то для «Волині» це буде надзвичайно важливий матч, адже лучани боряться за збереження прописки у Першій Лізі.  Як налаштовуються на цю гру? 

          Ми не дивимось, наскільки це актуально для «Волині», адже це їх царина, ми з свого боку стараємось підніматись вгору по турнірній таблиці. Цього року завдання попасти у топ-4 не виконане, проте наступного року ми будемо йти до цієї мети. «Волинь» на разі бореться за виживання і гра проти нас, для них буде особливою. Вони зі своєї сторони, віддадуть всі сили заради перемоги, а ми, у свою чергу, збираємось грати у свій футбол. У нас буде своя гра, і ми не збираємось бути глядачами на футбольному полі.

          Кому на твою думку буде легше?

          Я гадаю що нам, адже на нас нічого не давить. Ми повинні вийти і грати у свій футбол, який вміємо найкраще. Речі, які ми напрацьовуємо на тренуваннях, старатимемось втілити на футбольному полі.

          Для тебе особисто, як для вихованця луцької «Волині»» цей матч теж буде принциповим. Луцькій команді ти віддав більш ніж 8 років. Ти, мабуть, налаштовуєшся по особливому на цю гру?

          Дуже хочу зіграти у Луцьку, у період коли грав у «Карпатах» - це ніяк не виходило у мене. Хочеться зіграти і довести, що дехто помилявся щодо мене.

          Помилявся у чому?

          У тому, що я не правильно на їх думку пішов з команди, не так як їм хотілося.

          Ти пішов з команди не просто так за «дякую», ти пішов, як на той час, за хороші гроші, кажуть, що це було 50 тис доларів, за які лучани поїхали на збори у Туреччину?

          Так і було, Віталій Володимирович назвав мені суму, яку вони узгодили з керівництвом «Карпат» і так я став гравцем зелено-білих, це не великі гроші на наш час, на мою думку, багато команд можуть дозволити собі подібні речі. Я дуже вдячний «Карпатам», що підтримали мене у той не простий момент, зараз я відчуваю полегшення.

 

                                        КВАРЦЯНИЙ ПОГОРОЖУВАВ ВІДРІЗАТИ ПЯТКИ

 

          Давай трішки повернемося у дитинство. Як все починалось? Звідки ти родом? Чому саме обрав футбол?

          Я лучанин, а з м’ячем потоваришував з дитинства, батько завів мене до Гуцаленка, який і є моїм першим тренером, потім був Мікаян, який взяв мене у дитячу школу луцької «Волині». Звідти Кварцяний забрав мене у дубль, а потім й у головну команду.

          Ти у віці 18 років дебютував у Прем’єр-Лізі, вже тоді про тебе заговорили, як про дуже талановитого футболіста. Хто повірив у тебе й дозволив дебютувати.

          Анатолій Дем’яненко. Останніх півроку, після того як він забрав мене з дубля я отримував колосальне задоволення від тренувань. Згодом він залишив нас, і це для мене був крок назад.

          Ти прогресував при ньому?

          Гадаю що так. Це один з тих тренерів, з якими мені було дуже комфортно працювати. У нас на той час були дуже хороші виконавці, такі як Ерік Бікфалві, Сергій Сімінін та багато інших.

          Що на твоє думку, дає молодому футболісту тренування з такими футболістами як Ерік?

          Перш за все це досвід, це не те що грати з однолітками, які ще не розкрили себе. Ерік та інші зірки побували у збірній, деякі з них мають міжнародний досвід. Вони думають швидше на долю секунди ніж ти, і приймають правильні рішення… Граючи пліч-о-пліч з ними, ти набагато швидше отримуєш необхідний навики, аніж під час гри з однолітками.

          Після Дем’яненка у команду повернувся Кварцяний, без якого не реально уявити луцьку «Волинь». Як ти звикав до його методів роботи? Кажуть, що після нього в цирку не сміються?

          Так він доволі специфічна людина, в якої свій підхід до тренувань, нічого поганого про нього не хочу казати. Він справді живе футболом, якби було можливо ми б тренувались 24 години на добу. Він часто говорив, що 2 години мало для тренувань, вам потрібно спати 2 години, а тренуватись більше. Він мене забрав у дубль, потім повернув назад у першу команду, образ на нього немає ніяких з мого боку і велике дякую за ті перші уроки , які він дав мені, як футболісту.

         Чи загартовують футболістів його крики, скандали..?

          Все залежить від людей. Особисто я не любив як він на мене кричав, це він робив доволі часто, хто його знає, можливо,  його крики щось мені і дали.

          За що найбільше сварився?

          Через те, що я любив п’яткою грати, я ж форвард, чим ще повинен займатись (сміється). – «Не играй п’ятками я тебе сказал, иначе их отрежу». Так він жартував.

          За «Волинь» ти двічі відзначився у Прем’єр-Лізі, який з цих голів пам’ятний?

          Один з них у ворота «Олімпіка» був доволі не поганий, а другий – такий собі. Подавав Діденко, а м’яч від мене зрізався і залетів у ворота «Сталі».

          Проти «Сталі» цей гол був переможний?

          Так, а з «Олімпіком» ми 2:2 зіграли, пропустивши на останніх хвилинах – це футбол, буває і таке.

          Про «Волинь» говорили як про команду з чудовими умовами, бюджетом і те, що вони просто зобов’язані грати у єврокубках. Чого на твою думку не вистачило їм, щоб досягти поставленої цілі?  

          Грали дійсно не погано, але не я головний тренер і не мені судити. Це запитання до поза-футбольних людей, які багато говорять, але якщо доходить до справи, то не особливо щось роблять. Не вистачило часу і стабільності, як на мене.

          На якій позиції тебе найчастіше використовували у «Волині»?

          Під нападником, так званою 10-ою. На цій позиції, я, навіть, дебютував під керівництвом Кварцяного, лише одного разу грав на позиції центрального нападаючого, проти «Дніпра».

          Де тобі зручніше?

          Більше полюбляю грати на позиції атакуючого півзахисника, через те, що обожнюю возитись з м’ячем.

 

                                                 ОБРАЖАВСЯ НА ДУЛУБА

 

          Після того, як ти зарекомендував себе у складі «Волині», зимою пішли чутки, що Хомченко переходить у «Карпати». Попри кризу і різного роду проблеми твій трансфер був справжнім сюрпризом. Розкажи, як проходили трансферні баталії.

          Після одного з матчів ми не поладили з Кварцяним, після чого я був відправлений у дубль, де я просто тренувався.

          Після якої гри?

          Це було після матчу проти «Зірки». Під час того, як я тренувався за дубль, зі мною вийшов на зв’язок агент, який і сказав, що мною цікавляться львівські «Карпати». Зразу після того я полетів у Туреччину, де зустрівся з Дулубом, провів декілька контрольних матчів, завершив збори і приїхав до Львова, де зі мною підписали контракт.  

          У тебе тоді з «Волинню» був чинний контракт?

          Так. Ще залишалось приблизно 2 роки.

          Коли ти розпочинав з «Карпатами»,  Петро Димінський також був присутній на твоїх оглядинах?

          Так звісно, Петро Петрович особисто був присутній на зборах. Він відвідував кожен наш спаринг, більш того кожне тренування. Перед матчами, він викликав мене до себе у кабінет, щоб розповісти про команду, її традиції, про рівень і очікування вболівальників, до чого я поставився, звісно, з розумінням і повагою. Уже потім ми повернулись до Львова і я підписав контракт.

          Як друзі, колеги, батьки сприйняли інформацію про твій перехід у «Карпати» і те що за тебе заплатили не малі гроші, якщо взяти до уваги українські реалії?

          Батьки з радістю, з захопленням, враховуючи той факт, що останні два місяці до цього, я здебільшого тренувався індивідуально – зал, пробіжки… Тренуючись сам, я дуже хвилювався і не міг дочекатись коли нарешті я поїду на оглядини з командою. Спасибі велике батькам, за те, що підтримали і не дозволили здатись і опустити руки. По приїзді в «Карпати» я дуже старався, щоб сподобатись головному тренеру.

          Які найбільш пам’ятні слова сказав Димінський  під час твого переходу до складу «Карпат»?

          Він зразу почав розповідати про єврокубкові амбіції клубу, я теж так вважаю, що це ледь не головний бренд західного футболу. У Києві – «Динамо», а у Львові – це «Карпати». Я вірю, що все буде гаразд, адже Димінський з вірою перш за все у футболістів підходить до справи. Зараз там не поганий колектив і останні результати у нижній шістці підтверджують це.

          Так, але це нижня шістка, а амбіції клубу єврокубкові ?

          Це правда і з нового сезону ми лише дізнаємось реальну силу цієї команди.

          Отже, під час переходу у «Карпати»  журналісти, уболівальники чекають від Хомченка, як від нападника голів, асистів, стабільної гри. Проте заявити про себе не вийшло…

          Так за перших півроку у команді, я провів лише 2 неповних матчі, в одному з яких вийшов лише на 90 хв. Не знаю чому так, вийшло.

          Дулуб тобі не довіряв?

          Він не те що не довіряв, він особливо шансів не давав себе проявити.

          Ти з ним говорив чому так: «Для чого ви мене тоді взагалі купували?»

          Ні я  не звик підходити і говорити з тренером.

          Не ображався на нього через це?

          Ображався, в першу чергу через те, що він не дав мені шансу проявити себе. Якби він дав мені хоча б три гри, перш за все, щоб я зрозумів для себе чи гідний місця в команді, основі, якщо ні, то пішов би далі працювати.

          Влітку Дулуб залишив «Карпати», прийшли нові іспанські фахівці, і для всіх стало шоком, що ти попав у когорту людей, які приїхали завчасно з закордонних зборів. Що там трапилось насправді?

          З першу все було гаразд, ми розпочали тренування у Львові, а потім поїхали вже у Польщу. Там зіграли один контрольний поєдинок, в якому, я до речі відзначився голом, потім пішов слух про те, що зранку приїжджають з дубля футболісти, а четверо з нас їдуть до дому. Я на це навіть не звернув уваги і коли прокинувся на другий день вранці, мене з Зубейком, Дитятьєвим і Боровиком, а також з тренером воротарів Марчуком відправили до дому.

        Що ви робили по приїзду до Львова?

          Дитятьєв і Боровик розірвали контракти, у Зубейка він закінчився, а я три тижні потренувавшись за дубль і перейшов у винниківський «Рух».

 

             НАЙГОЛОВНІШЕ, ЩО Є МОМЕНТИ, А ГОЛИ ПРИЙДУТЬ

 

Далі була оренда у винниківський «Рух», хоча ти хотів грати у Премєр-лізі?

          Дійсно хотілося, але тоді для мене найголовнішою була ігрова практика. Перейшовши туди, я перш за все хотів довести собі, людям, що я хороший футболіст і звісно допомогти команді. «Рух» хороша амбітна команда, з вимогливим, серйозним президентом і як на мене, через деякий час, про неї заговорить вся Україна.

          Я пригадую як ти прийшов, дуже приємна несподіванка була для всіх у тому числі й для мене побачити тебе у футболці «Руху». Вже у першому матчі ти відзначився забитим голом і всі почали говорити про тебе, як про гравця якого винниківчанам не вистачало.

          З одної сторони дебют вдався, бо я забив, але з другого боку як він може бути хороший, якщо ми програли. Було б краще якби я не забив, але ми виграли.

 Ти забиваєш, команда програє і тренера Мостового змінює Мазяр, був шокований таким розвитком подій?

          Коли Мазяр прийшов я не розумів, що відбувається. Перші тижні від його криків було важко всім. У нього на першому місці повинен бути результат – це людина з характером переможця. Мені дуже подобалось, що не зважаючи на крики, він завжди нас хвалив і називав хорошими футболістами, крім того він заставляв нас самих повірити у це. При ньому я забив 6 голів і не реалізував одне пенальті – це однозначно мій найкращий період у кар’єрі, після Дем’яненка, і я дуже вдячний йому за все.

          Якщо б ти порівнював Мазяра і Кварцяного, що у них спільного?

          Тільки те, що обоє можуть крикнути.

          А методи тренувань схожі?

          У Кварцяного дуже виснажливі тренування, зазвичай 2 години інколи доходило до 2 =ох з половиною. Час від часу я залишав тренування ледве дихаючи, а з Мазяром було трішки легше, хоча теж не можу сказати, що це був курорт. Мазяр, як на мене, спокійніший і я радий за те, що мені довилось з ним попрацювати.

          Він вивів команду з кризи?

          Так звісно, він, не побоюсь цього слова, витягнув нас з ями. При ньому ми знову розпочали грати і давати не поганий результат.  

          Були претензії, щодо відсутності, видовищного, комбінаційного футболу..!?

          Інколи буває комбінаційний футбол, а немає результату. Я не скажу, що при ньому ми погано грали і нас возили по полю, найголовніше те, як інколи говорять, що гра забувається, а результат залишається. 

          З Мазяром для багатьох, дуже несподівано припинили співпрацю, враховуючи те, що він вивів команду з кризи, тим не менш, розійшлися дороги президента і тренера. Потім призначили Кікотя, людину, яка була у тренерському штабі Мостового і Мазяра, людину, яка по суті без досвіду, як то кажуть, тільки вчора грав футбол. Багато було скептиків, говорили, що команда при ньому не заграє, а він несподівано для всіх зумів дати непоганий результат.

          Повертаючись з Балкан ми мали останню вечерю з Володимиром Івановичем, де він нам подякував за співпрацю і сповістив, що його вже не буде на наступній грі. Ми звісно були шоковані, проте наразі з Андрієм Ярославовичем ми пишемо нову сторінку у клубі і бажаємо йому успіху у тренерській кар’єрі.

          Як працюється з молодим фахівцем?

          Нормально. Бувають інколи непорозуміння, але нічого серйозного.

          Багато людей молились на Хомченка восени, чекаючи голів, результативних дій, та зараз у тебе гольова засуха, яка тягнеться, аж  з листопада. Вітю, що сталось?

          Не знаю чому так, моменти ніби є, то штанга, то перекладина, пенальті заробляю, але більше бити не берусь, нехай Борис Баранець їх пробиває (сміється), вже одну пробив, з мене вистачить. Найголовніше, що є моменти, а голи прийдуть, якщо не зараз, то вже з нового сезону.

          Можливо у Луцьку вже у наступному матчі?

          Так, чесно дуже хочеться забити, ще й на рідному для мене стадіоні.

          Святкуватимеш як заб’єш «Волині»?

          Звісно що ні, це рідна команда, яка дала мені поштовх.

          Ти у команді разом з Чепелюком і Никитюком родом з Луцька, вже обговорювали прийдешній матч?

          Ні, нічого особливого, хочеться просто поїхати і нагадати про себе і про те, що вони помилялись що нас.

 

                                                  БАСЕКТБОЛЬНІ ГЕНИ ХОМЧЕНКА

 

          У тебе незабаром закінчується оренда з «Рухом», крім того, ще дійсний контракт з «Карпатами». Що ти плануєш далі?

          Нічого не відомо, живу сьогоднішнім днем. Частково все залежить від агента, який буде говорити з «Карпатами» стосовно мого майбутнього.

          Яке твоє бажання?

          Звісно, що хочеться пограти у Прем’єрі-Лізі, але там буде видно. Гадаю, що кожен футболіст ставить перед собою найвищі цілі.

          На що може претендувати винниківський «Рух» у наступному сезоні?

          Якщо вдасться зберегти цей колектив, можливо здійснити 1-2 підсилення, то нам цілком під силу боротись за першу трійку. Матч проти київського «Арсеналу» доводить нашу боєздатність, також у нас залишився поєдинок з Полтавою, для того, щоб підтвердити наші амбіції, а у матчі з Інгульцем потрібно віддати належне рефері, який вже у черговий раз нас вбив.

          Розкажи нам про ці суддівські рішення детальніше.

          З «Сумами», як то кажуть, відірвали голову, з «Інгульцем»: там збили – не дали штрафний; в іншому епізоді, суддя призначає дуже спірний пенальті, таке враження, що комусь так було треба. Є люди які займаються суддями, а я особисто не маю бажання обговорювати суддівські рішення. Якщо я з ними дискутуватиму на футбольному полі, то зроблю гірше собі і команді. Є люди які з ними проводять виховні роботи і їх наказують.

          Незабаром фінал Ліги Чемпіонів, за кого уболіватимеш?

          Дуже давно я вболіваю за «Реал» - це третій підряд фінал для них. Під час гри з ПСЖ, я за них переживав, як за рідний «Рух». Я думаю вони і переможуть.  

          Це твоя улюблена команда?

          Так.

          А хто найкращий гравець?

          Роналду звісно що, хто ж іще. (сміється) Хоча в «Реалі» мені всі подобаються, можу Іско ще відзначити, Марсело, який грає наче навіжений у хорошому сенсі, а Серхіо Рамос –  не просто капітан команди, а й справжній лідер.

          «Барселона» не подобається відповідно?

          Не скажу, що зовсім не подобається, але більше симпатизую «Реалу».

          Зараз йде багато розмов серед українців, хто буде дивитись Чемпіонат Світу, а хто ні. На ЧС за кого уболіватимеш?

          За Португалію, як і на останньому ЄВРО. Радий, що вони тріумфували. Роналду заслужив на це, він віддав всього себе за у боротьбі за герб і кольори своєї країни. Також є симпатії до Німеччини і Бразилії відповідно. Але якщо Португалія переможе, то я буду найщасливіший.

          Твоє хоббі?

          Люблю теніс, великий, настільний, більярд американку.

          Знаю, що ти живеш не один, а з дівчиною Нелею. Як ви проводите вільний час? Привчив її до футболу?

          Так, вона привикла, особливо тоді, коли приходить до дому а там вже включений «Футбол 1» і «Футбол 2» (сміється). Час від часу відвідуємо кінотеатри, інколи просто виходимо на прогулянки, хоча вільного часу багато не буває, адже у мене футбол, а в неї – своя робота, відповідно.

          Які ваші улюблені фільми?

          «Ілюзія обману» – один з моїх улюблених, крім того обожнюю серіал «Поліцейський з Рубльовки»

          Що там за приколи?

          Треба самому подивитись, щоб все зрозуміти, крім того я ж не можу виражатись так, як вони там.

          Готуєш щось вдома, помагаєш можливо на кухні?

          Стараюсь, але дуже зрідка.

          Улюблена страва?

          Суші, піца.

          Футболістам не рекомендується їсти піцу…

          Насправді я її зрідка їм, інколи можу домашньої поїсти, коли кохана приготує, або мама.

          Дівчина чи батьки мають відношення до спорту?

          Батько був баскетболістом.

          Де виступав?

          Свого часу виступав за молодіжну збірну.

          Як ти у футбол прийшов з твоїм то зростом? У тебе татові гени –  вилитий баскетболіст? Грав коли-небудь баскетбол?

          Так я люблю баскетбол, інколи ми можем з татом вийти і пограти.

          Є шасни з батьком?

          Я його деколи обігрував.

          З татом-баскетболістом?

          Ні, це звісно жарти все, так, інколи, мені він піддається (сміється).

          Довго на професійному рівні грав?

Ні. На жаль по справжньому він себе не реалізував.

У тебе спортивна сім’я. Мама теж баскетбол грала?

Ні, вона низенька ростом, займалась легкою атлетикою.

Рідні брати, сестри?

Ні рідних немає. Вся любов дісталась мені

Батьки часто на ігри приїжджають?

Тато приїжджав на «Арсенал», коли ми грали на стадіоні «Україна», мама теж інколи приїжджає.

Дівчина у тебе з Луцька?

Ні, але майже, всього на всього 50 км від Луцька.

Ти її забрав коли приїхав до Львова?

Так, ми познайомились у Луцьку, потім я повідомив, що я їду на збори разом з «Карпатами», а вона відповідно дала згоду поїхати зі мною.

Коли весілля?

Як Бог дасть.

Вже думаєш у цьому напрямку?

Вже думаю, як то кажуть не за горами.

Куди відпочивати їдете?

У Туреччину.

Ти у хороших відносинах з Чепелюком, Никитюком, Грисьом, але ти їх травиш дуже сильно. Чому? Не ображаються на тебе?

Ні це все жарти на справді, ми любимо один над одним пожартувати. Все так має бути насправді, ми стараємось один одного розвеселити і підняти настрій.

Для Віктора Хомченка, важливіше самому забити чи віддати передачу?

Найголовніше, щоб команда перемогла, мені без різниці.

Я би краще забивав…

Звісно хочеться забити, але якщо буде можливість віддати пас на партнера який знаходиться у вигідній позиції, то я обов’язково віддам пас.

У «Русі» тебе часто використовують на вістрі атаки, ніж на позиції атакуючого півзахисника?

Так зазвичай є.

Важко грати у Першій Лізі?

Багато рогатих команд, які б’ються за кожен м’яч. Також важко буває через те, що жахливі поля.

В «Інгульці» хороше поле, але ви на ньому ж нічого в атаці не показали?

Це виняток, всім би такі класні поля. У Луцьку на «Авангарді» і у Петровому, як нам мене, найкращі поля у Першій лізі.

Вітю ти досить технічний футболіст. Бувають багато високих незграбних футболістів, а ти –  виняток: можеш легко прийняти, обіграти, хороше бачення поля, дриблінг, фінти Зідана, звідки це у тебе?

Я любив у дитинстві дивитись на його гру і повторювати. Я не вважав себе дуже технічним у дитинстві, але якщо це видно зі сторони, то мені дуже приємно.

Для тебе не має проблем обіграти футболіста, одного, другого.

Буває інколи.

Підставляєшся гарно, змушуєш фолити…

Таке теж буває. Зараз такий час, що треба інколи схитрити, часто буває –  хто хитріший, той переможець.

У двох останніх матчах будете максимум витискати?

Залишилось всього на всього дві гри, тож треба виклатися по повній, як то кажуть на 200%, щоб на мажорній ноті завершити цей сезон. Допоможи Боже у Луцьку обіграти «Волинь» і перемогти у домашньому матчі проти «Полтави»! Хочемо подарувати святковий настрій, передусім, самим собі, президенту клубу і винниківчанам. Спершу було важко і фани, відповідно, були незадоволені,  а потім ми своєю грою заставили нас поважати.

 

 

 

 

 

 

           

         

                   

         

 

         

         

         

 

           

           

 

Підписатися

Для ексклюзивних пропозиції

та останніх новин

Зворотній зв'язок

Контакти